Їх виявили любителі за допомогою штучного інтелекту.
Повторний аналіз 37 тисяч знімків космосу, зроблених телескопом «Габбл» за 19 років, дав змогу виявити сотні нових астероїдів, які одразу не потрапили в поле зору через свої дуже невеликі розміри, повідомляють на сайті телескопа.
Винятковий результат дав проєкт Hubble Asteroid Hunter, який запустили 2019 року для астрономів-аматорів. Їм запропонували переглянути знімки. У підсумку 11 482 добровольці за допомогою програми штучного інтелекту розрізнили сліди 1701 астероїда, які непомітні через дуже маленький розмір. Деякі з них у 40 млн разів тьмяніші, ніж найбільш неяскраві зірки, які може на знімках розрізняти людське око.
«[З-поміж виявлених] 1031 астероїд не внесено до каталогу. Близько 400 із цих не внесених до каталогу астероїдів мають розмір менше ніж кілометр», – зазначається в повідомленні.
Визначити розміри вдалося завдяки складним розрахункам. Спочатку обчислюють відстань – для цього враховують положення «Габбла» в момент знімання і кривину виявленого сліду. Потім відстань порівнюють із яскравістю, і вдається зрозуміти габарити об’єкта.
Також встановлено, що виявлені зараз астероїди розташовані здебільшого в поясі між орбітами Марса і Юпітера.
«Ми все глибше наближаємося до спостереження популяції малих астероїдів головного пояса. Ми були здивовані такій великій кількості об’єктів-кандидатів на спостереження. Були припущення, що таких об’єктів маса, але тепер це підтверджено. Уся ця робота важлива для розуміння еволюційних моделей нашої Сонячної системи», – розповідає один з учених-кураторів проєкту Пабло Гарсіа Мартін з Автономного університету Мадрида (Іспанія).
Пояснюється, що нові об’єкти змінюють уявлення про те, як формувався і розвивався головний пояс астероїдів. Така безліч дрібних об’єктів розміром до 2 км, з одного боку, може бути залишками більших астероїдів, які зіткнулися і розкололися, як розбита кераміка. Такий процес подрібнення зайняв би мільярди років, але зіткнення і подальший розліт уламків повинні були відбуватися за певними законами й залишити сліди – все це вчені в майбутньому спробують перевірити та обчислити.
За іншою версією, дрібні фрагменти такими й утворилися під час появи Сонячної системи. Але поки що немає теорії, яка пояснила б, чому в такому разі вони не збільшилися в розмірах, притягаючи пил із навколозоряного диска, з якого тоді ж формувалися планети.
Наступним етапом проєкту з «полювання на астероїди» стане дослідження траєкторій нових об’єктів. Це дасть змогу схарактеризувати їхні орбіти та вивчити властивості, такі як періоди обертання. Але оскільки більша частина слідів астероїдів була знята «Габблом» багато років тому, і на цьому етапі спеціально знайти їх і відстежити орбіти за новими знімками неможливо.
Ба більше, новий підхід, який виявився таким успішним, можуть тепер застосувати й до пошуку інших небесних тіл на архівних зображеннях.