Це натякає на існування в нього супутника і полярних сяйв.
Космічний телескоп James Webb зафіксував викид метану на блудному коричневому карлику W1935, розташованому за 47 світлових років від Землі, що є несподіваним для такого холодного та ізольованого світу. Результати спостережень і висновки вчених представлені в журналі Nature.
«Ймовірно, цьому коричневому карлику властиві полярні сяйва, подібні до тих, що спостерігаються на нашій планеті, а також на Юпітері та Сатурні», – розповідають автори відкриття.
Коричневі карлики, які є проміжною ланкою між зірками та газовими гігантами, дуже поширені в Чумацькому Шляху – в околицях Сонця їх виявлено понад тисячу. W1935 досить холодний, температура його поверхні не перевищує 200 градусів за Цельсієм, а маса лежить у діапазоні від 6 до 35 мас Юпітера.
«Вивчивши низку коричневих карликів, спостережуваних за допомогою James Webb, ми з’ясували, що W1935 має типовий вигляд для таких об’єктів, але з одним винятком, що вражає: він випромінює метан, чого ніколи раніше не спостерігалося у коричневих карликів», – зазначили автори відкриття.
Комп’ютерне моделювання піднесло ще один сюрприз: у W1935, ймовірно, спостерігається температурна інверсія – явище, за якого атмосфера стає теплішою зі збільшенням висоти. Подібне цілком очікувано у планет, що обертаються навколо зірок, але W1935 ізольований і не має очевидного зовнішнього джерела тепла.
«Щоб розібратися в цьому, нам довелося звернутися до Сонячної системи, зокрема, до Юпітера і Сатурна, які показують викид метану і мають температурні інверсії. Ймовірною причиною цієї особливості в них є полярні сяйва, тому ми вважаємо, що у W1935 спостерігаємо те саме явище», – пояснили автори відкриття.
Відомо, що однією з основних причин генерації полярних сяйв на Юпітері та Сатурні є частинки високої енергії, що надходять від Сонця і взаємодіють з магнітними полями та атмосферами планет, нагріваючи верхні шари. Це також є причиною полярних сяйв на Землі. Однак у W1935 немає зірки-господаря і вітер, що випускається нею, не може пояснити спостереження.
«У полярних сяйв у Сонячній системі є ще одна цікава причина. І Юпітер, і Сатурн мають геологічно активні супутники, які час від часу викидають речовину в космос, взаємодіючи з планетами та посилюючи полярні сяйва на цих світах. Супутник Юпітера Іо є найбільш вулканічним місяцем у Сонячній системі, який вивергає фонтани лави заввишки в десятки кілометрів, а супутник Сатурна Енцелад викидає водяну пару зі своїх гейзерів, що під час потрапляння в космос одночасно замерзає і кипить. Тому ми припускаємо, що одним із пояснень полярних сяйв на W1935 може бути ще не відкритий супутник», – підсумували автори відкриття.