У вас напевно був один з таких девайсів. На них ми грали в «Змійку», відправляли MMS і перевіряли пошту по GPRS.
Попри всі старання дизайнерів, більшість сучасних смартфонів зовні мало чим відрізняються один від одного.
Так, їхні творці все ще примудряються по-різному компонувати камери й працювати з фактурами та кольорами корпусів із зовнішнього боку пристроїв, але їхні внутрішні поверхні з сенсорними дисплеями, як правило, однаково безликі.
Однак ще кілька десятків років тому, до настання епохи Android і iOS, виробники мобільних телефонів випускали безліч пристроїв з абсолютно різним дизайном і формфактором, а деякі з цих гаджетів навіть стали символами своєї епохи.
Нещодавно компанія HMD Global показала нові телефони Nokia, виконані в класичному форматі з кнопками. Сьогодні ж ми згадаємо яскраві та культові мобільники початку 2000-х, якими ми всі колись користувалися.
Nokia 3310 (2000 рік)
«Цеглина» – саме так у народі прозвали Nokia 3310 на початку 2000-х років. Цей телефон по праву заслужив звання одного з найнадійніших мобільників своєї епохи. Модель дебютувала в рік міленіуму і за п’ять років виробництва розійшлася світом тиражем понад 126 млн екземплярів.
Телефон мав моноблокову конструкцію і чорно-білий рідкокристалічний дисплей із зеленим підсвічуванням. Він не тільки підтримував функцію SMS, а й мав телефонну книгу, а також встановлені ігри. Власники могли пограти в «Змійку» або керувати космічним кораблем.
Кілька років тому Nokia випустила «реінкарнацію» 3310 з кольоровим дисплеєм, двома сім-картами, камерою на 2 Мп і підтримкою інтернету. Однак колишньої слави нова модель не здобула.
Siemens C35 (2000 рік)
С35 позиціювався як більш демократичний і доступний апарат, ніж легендарний 3310. Та й за фактом цей Siemens коштував дешевше за Nokia. Саме завдяки цьому телефон швидко завоював популярність у публіки, яка тільки-тільки починала користуватися стільниковим зв’язком.
У ньому була пара ігор, але головною фішкою телефону був вбудований редактор мелодій, що давав змогу створювати власні сигнали виклику. Серед функцій також значилися калькулятор і секундомір. А ще у C35 був вбудований модем, який давав змогу здійснювати передачу даних зі швидкістю до 9600 біт/с.
Siemens ME45 (2001 рік)
А ось Siemens ME45 якраз створювався на противагу 3310. Напевно, мало хто згадає цей апарат, але він мав дуже яскравий дизайн з невеликими кнопками й відносно великим монохромним екраном на п’ять рядків.
Побачивши світ у 2001 році, за набором функцій ME45 був дуже близький до Nokia, і, крім підтримки дзвінків і SMS, мав будильник, калькулятор і кілька ігор.
Утім, у нього була й одна відмінна риса. Телефон пропонував доступ до електронної пошти. Хоча багато користувачів у ті роки відзначали, що ME45 доволі примхливий у користуванні та далеко не такий надійний, як його основний конкурент.
Nokia 1100 (2002 рік)
На початку нульових фінська компанія Nokia домінувала на ринку мобільних пристроїв. Але всупереч загальній хибній думці найпоширенішим мобільним телефоном цієї марки була не модель 3310, а набагато простіша і доступніша 1100 зі скромним набором функцій і мініатюрним дисплеєм.
Так, зовсім недавно китайське видання MyDrivers склало рейтинг наймасовіших мобільних телефонів в історії, ґрунтуючись на офіційних даних про продажі гаджетів. І його абсолютним лідером став якраз Nokia 1100: за п’ять років виробництва недорога модель з монохромним екраном розійшлася по всьому світу накладом 250 млн екземплярів.
Siemens C55 (2002 рік)
«Без перебільшення можна сказати, що Siemens C55 був одним із найбільш очікуваних апаратів у своєму класі. Це перший телефон від Siemens, у якому використовується новий інтерфейсний роз’єм. Він став меншим, знизилося загальне енергоспоживання – плюси очевидні», – саме так писав у 2002 році про вихід Siemens C55 авторитетний портал MobileReview.
На самому початку 2000-х цей телефон полюбили за стильний дизайн, компактний корпус і відносно широкий набір функцій за вельми демократичної ціни. У ньому, крім стандартних функцій дзвінків і підтримки SMS, були Java-додатки й парочка цікавих ігор, включно з мобільною версією Prince of Persia.
Samsung X600 (2003 рік)
Південнокорейський гігант Samsung почав відвойовувати собі місце на ринку мобільних пристроїв трохи пізніше за європейських і японських виробників. Однак у 2003 році компанія здивувала ринок моделлю середнього цінового сегмента (вартість становила близько $250), що оснащувалася не тільки кольоровим екраном, а й камерою.
У X600 був STN-дисплей, що відображає 65 тис. відтінків, і камера на 0,3 Мп. Під неї корейці навіть розробили власне програмне забезпечення, яке давало змогу задавати режими знімання (від одиничного кадру до 9 або 15 кадрів), вмикати таймер і навіть редагувати знімки, оформляючи рамки, роблячи дзеркальне відображення, рельєф або негатив кадру. Акумулятора місткістю 900 мА-год вистачало на 15 діб роботи в режимі очікування, а обсяг пам’яті в телефона становив 9 Мб. Був тут також вбудований WAP-браузер, який давав змогу виходити в інтернет.
Sony Ericsson T610 (2003 рік)
Строгий і лаконічний, але стильний дизайн був головною фішкою моделі T610 від об’єднаної компанії Sony Ericsson. Зовнішній вигляд телефону був розроблений популярним шведським промисловим дизайнером Еріком Алгріном. Т610 був доступний у трьох колірних рішеннях: Aluminium Haze (алюмінієво-димчастий), Abyss Blue (глибокий синій) і Volcanic Red (вулканічно-червоний).
Крім цього, T610 був одним з перших масових апаратів, що мали кольоровий дисплей з високою (для своєї епохи, звичайно ж) роздільною здатністю (288×352 пікселів), модуль Bluetooth, джойстик навігації на клавіатурі та камеру. Завдяки якісним знімкам його навіть вважають одним із перших камерафонів. Апарат також підтримував GPRS і WAP та вмів відтворювати поліфонічні мелодії. Крім того, в ньому були Java-додатки та три попередньо встановлені гри.
Nokia 6600 (2003 рік)
Яскравий дизайн, продуктивне залізо, вбудована камера і, звісно ж, доволі великий кольоровий екран з роздільною здатністю 176×208 пікселів (35×41 мм), на якому вміщалося до восьми рядків тексту і службовий рядок, були головними фічами Nokia 6600. Телефон також мав джойстик для роботи в меню і своєрідні «швидкі» клавіші на торцевих сторонах корпусу.
А ще 6600 хизувався ІЧ-портом, Bluetooth, а також вельми містким акумулятором на 850 мА-год, якого, за заявою виробника, повинно було вистачати на 2,5-4 години роботи в режимі розмови та 150-200 годин у режимі очікування. Вартість, утім, вражала не менше, ніж характеристики. На момент виходу Nokia 6600 коштував близько $600 і був недоступний багатьом користувачам стільникового зв’язку, проте не був від цього менш бажаним.
Nokia N-Gage (2003 рік)
Два десятиліття тому розважальна складова більшості мобільних пристроїв була обмежена «Змійкою», «Тетрисом», «Арканоїдом» та іншими найпростішими іграми. Однак усе змінилося 2003 року, коли Nokia представила принципово новий пристрій під назвою N-Gage. Він давав змогу запускати якісні відеоігри, які раніше були доступні лише на домашніх стаціонарних приставках. Попри це, успіх моделі був обмежений. Однак справа була не тільки у високій вартості, а й у тому, що N-Gage був розроблений насамперед як ігровий пристрій і вже в останню чергу – як мобільний телефон. Через нестандартне розташування динаміка під час розмови пристрій потрібно було тримати боком, у зв’язку з чим N-Gage отримав безліч кумедних прізвиськ – від «тако» і «слонового вуха» в США і Європі до «Чебурашки» в країнах СНД.
Motorola RAZR V3 (2004 рік)
RAZR V3 – один з культових телефонів початку 2000-х років і, мабуть, найвідоміша Motorola тих років. Мобільний телефон, що побачив світ у 2004 році, вважався флагманом лінійки американського бренду і дивував формфактором «розкладачки». Телефон оснащувався передовою на той момент камерою на 0,3 Мп, підтримував Bluetooth і GPRS.
У Motorola RAZR V3 був дуже тонкий корпус, а також оригінальний колір «металік». Власне, за зовнішню схожість із бритвою телефон і отримав свою назву RAZR (razor – «бритва»). Саме завдяки дизайну ця модель стала жаданою, навіть попри те, що вважалася не дуже надійною.
Samsung E330 (2004 рік)
За компактний розмір і стильний дизайн без антени, що стирчить, цю модель насамперед полюбили представниці прекрасної статі. E330 поряд з більш доступною моделлю SGH-X460 був однією з перших «розкладачок» не тільки в лінійці Samsung, а й у принципі, у якій передавач сигналу був вбудований у корпус і надавав лаконічності зовнішньому вигляду.
Від моделі 460 цей апарат відрізнявся наявністю камери, проте мав такий самий зовнішній монохромний екран і внутрішній кольоровий TFT-дисплей з роздільною здатністю 128×160 пікселів, що відображає 65 536 відтінків. Вбудований диктофон, поліфонічні мелодії, а також підтримка WAP 2.0 і GPRS на той момент були вже само собою зрозумілими функціями для пристроїв цього сегмента.
Sony Ericsson W800i Walkman (2005 рік)
У 2005 році Sony Ericsson випустила перший телефон суббренду Walkman, під яким раніше компанія Sony продавала MP3-плеєри. Новий W800i фактично був аналогом апарату K750i, що вийшов раніше і здобув популярність, зі злегка доопрацьованим софтом, однак мав стильніший корпус і просунуті навушники в комплекті. Саме завдяки хорошій гарнітурі Walkman сильно хвалили за приголомшливий звук вбудованого плеєра. До того ж на користь новинці пішов незвично яскравий дизайн. Поєднання білого і помаранчевого кольорів в оздобленні (та ще й з логотипом Walkman) ніби кричало про музичну сутність телефону. Словом, не дивно, що в ті роки саме цей телефон став одним зі стільникових апаратів, які найбільше підробляли в Піднебесній.