І пояснили, як вона до нас потрапила.
Більша частина матеріалів, з яких складаються метеорити, що потрапляють на Землю, – частинки, що зустрічаються всередині Сонячної системи. Однак і Сонце, і космічні об’єкти, що його оточують, з’явилися набагато пізніше, ніж Всесвіт і навіть Чумацький шлях, а значить, під час формування об’єктів, які іноді досягають Землі як метеорити, могли бути задіяні й більш давні матеріали – зокрема фрагменти інших зірок.
Проаналізувавши склад одного з метеоритів, вчені несподівано виявили найдрібніші частинки, які, судячи зі складу, були викинуті в космос під час вибуху наднової особливого, лише нещодавно відкритого земними вченими, типу. Про це повідомляє Університет Кертіна (Австралія).
«Ці частинки подібні до небесних капсул часу, що надають можливість відобразити життя їхньої батьківської зірки. Матеріали, створені в нашій Сонячній системі, мають передбачувані співвідношення ізотопів – варіантів елементів із різною кількістю нейтронів. Частинка, яку ми проаналізували, має співвідношення ізотопів магнію, відмінне від усього, що є в нашій Сонячній системі», – пояснює суть відкриття докторка Ніколь Невілл, яка наразі працює в США і співпрацює з NASA.
Для виявлення нетипових для Сонячної системи фрагментів учені використовували атомно-зондову томографію. Цей метод дає змогу розглянути склад частинки на рівні атомів і отримати доступ до прихованої всередині них інформації.
Наприклад, вдалося з’ясувати, що співвідношення ізотопів магнію в досліджуваному зразку досягало «зашкалюючого» значення – 3025. Такого не фіксували ніколи, тому що для частинок, які увійшли до складу метеоритів усередині Сонячної системи, показник становить не більше 1200. Ґрунтуючись на небувало високому значенні, дослідники ідентифікували частинку як чужорідну.
«Таке винятково високе співвідношення ізотопів можна пояснити тільки відношенням до нещодавно відкритого типу об’єктів – наднової, що спалює водень», – підкреслює Невілл.
Учені припускають, що частинка утворилася раніше, ніж Сонячна система, а потім потрапила в хмару космічного пилу, з якого формувалися об’єкти навколо Сонця.
«Така наднова зі згораючим воднем – це тип зірки, який було відкрито зовсім недавно, приблизно в той самий час, коли ми аналізували крихітну частинку пилу. Використання атомного зонда в цьому дослідженні дає новий рівень деталізації, допомагаючи нам зрозуміти, як утворилися ці зірки», – додає доктор Девід Саксі з Університету Кертіна.