Відкриття, яке змінює наші уявлення про еволюцію у Всесвіті.
Команда астрономів виявила нетипову карликову галактику PEARLSDG – вона начебто застигла: зв’язку з іншим скупченням зірок немає, але й ріст своїх світил у ній зупинився, повідомив Університет штату Аризона (США).
«Це абсолютно суперечить очікуванням щодо такої карликової галактики, <…> враховуючи наше нинішнє розуміння еволюції галактик. Тому той факт, що ми бачимо цей об’єкт, допомагає нам поліпшити наші теорії. Як правило, карликові галактики, які існують самі по собі, продовжують формувати нові зірки», – пояснює Тім Карлтон – керівник групи, що виявила PEARLSDG.
Відкриття сталося випадково. Вчені вивчали скупчення галактик у рамках одного з проєктів, отримавши доступ до космічного телескопа імені Джеймса Вебба. PEARLSDG було виявлено в тій зоні космосу, де нічого виявити не очікували.
Усі дані зображень, отримані в ультрафіолетовому, оптичному та інфрачервоному діапазонах хвиль, було вивчено, щоб зрозуміти вік зірок у новій галактиці: адже світила, які утворилися нещодавно, мають особливий відтінок. Але його так і не вдалося виявити, тому стало зрозуміло, що PEARLSDG не формує нові зірки.
Інші дані, наприклад, певний зсув довжини хвилі, що спостерігається в спектральних даних, дає змогу отримати інформацію про рух PEARLSDG, використовуючи той самий «ефект Доплера», який радари використовують для вимірювання швидкості водіїв. І це дало другу важливу характеристику: галактика дійсно ізольована, поруч немає іншого скупчення, з яким вона була б пов’язана.
«Досі в уявленні астрономів про еволюцію галактик вважалося, що ізольована галактика має продовжувати формувати молоді зірки або взаємодіяти з більш масивною галактикою-компаньйоном. Це припускає можливість того, що багато ізольованих галактик, які «заспокоїлися», чекають на свою ідентифікацію і що в «Джеймса Вебба» є інструменти для цього», – додали в університеті.
При цьому вченим вдалося не тільки довести незвичайність PEARLSDG, а й обчислити відстань до неї. Інфрачервона камера телескопа має дуже високу кутову роздільну здатність і чутливість, що дає змогу ідентифікувати окремі зірки. Внутрішню яскравість кожної з окремо розпізнаних зірок можна заміряти, і завдяки цьому вийшло розрахувати, що від Землі до них близько 98 мільйонів світлових років.
«Виявляється, ці зірки – одні з найдальших зірок свого типу за всю історію спостережень. Це одна з найдальших галактик, де ми можемо побачити зірки з таким рівнем деталізації», – наголошується в повідомленні.